Відділ ПАА: наукові досягнення

 

Найголовніші наукові результати за 2022 рік

Для морфологічної класифікації ~315 800 галактик SDSS DR9 на червоних зміщеннях z<0.1>((чл.-кор. Вавилова І.Б., Добричева Д.В., Василенко М.Ю., Торбанюк О.О., Елиїв А.А., Мельник О.В. спільно з НДІ астрономії ХНУ ім. В.Н. Каразіна та з Університетом Федеріко ІІ у Неаполі).

Із використанням архівів наземних і космічних телескопів у радіо і Х-спектральних діапазонах систематизовано властивості 61 ізольованого АЯГ на z<0.05, у яких активність їхніх ядер зумовлена лише фізичними процесами, що відбуваються в системі «тор – акреційний диск – ядерна область – надмасивна чорна діра». Виявлено, що переважна більшість їх є радіотихими з низькою або відсутньою активністю ядра. Запропоновано оригінальну методику спостережень на прикладі радіотелескопу РТ-32 (Золочів, Україна), яка дозволить визначити спектральні густини потоків радіотихих АЯГ на частотах 1.4 ГГц і 5 ГГц. Властивості 21 із 61 ізольованого АЯГ за спостереженнями в Х-діапазоні також свідчать про слабку активність ядер. Для галактики NGC 3081 зі складною структурою резонансних кілець, з якими асоціюються процеси зореутворення, побудовано модель газо-пилового тору. Вперше виявлено надлишок випромінювання в м’якому Х-діапазоні (0.5–3 КеВ) для шести ізольованих АЯГ типу Sy2, який більш характерний для АЯГ типу Sy1s, і природа якого досі нез’ясована (Компанієць О.В., Василенко А.А., Пулатова Н.Г., Бабик Ю.В., чл.-кор. Вавилова І.Б. спільно з РІ НАН України).

Досліджено вплив гарячих протонних пучків на розвиток скомпенсованої струмової нестійкості та на розвиток низькочастотної турбулентності в космічній плазмі. Отримано дисперсійні рівняння, що описують розповсюдження низькочастотних хвиль у замагніченій плазмі у присутності гарячого пучка протонів. Проаналізовано можливість генерації альвенівських хвиль пучками високошвидкісних протонів поперед головної ударної хвилі Землі. На основі рівнянь неідеальної магнітної гідродинаміки досліджено збурення плазмових флуктуацій у турбулентних потоках активних ділянок на рівні фотосфери Сонця. Виявлено залежність амплітуди та форми просторового спектра таких флуктуацій від рівня напруженості локального магнітного поля в активних ділянках(Маловічко П.П., Кизьюров Ю.В.).