Відділ ПАА: наукові досягнення
Найголовніші наукові результати за 2023 рік
Для вибірки понад 100 центральних галактик скупчень та галактик раннього типу було знайдено тісну кореляцію між атмосферним тиском і масою молекулярного газу. Така кореляція, а також подібна тісна кореляція між густиною газу і масою молекулярного газу, пов’язана з молекулярними хмарами газу, що конденсувалися із гарячих атмосфер галактичного газу. Співвідношення молекулярного водню до атомарного в цих системах перевищують одиницю і вказують на те, що тиск навколишнього середовища є значним фактором швидкого перетворення атомарного водню в молекули. Таке перетворення спостерігається в звичайних спіральних галактиках, що є надзвичайно цікавим результатом для еліптичних галактик і центральних галактик скупчень (Бабик Ю.В. з колегами з Канади і США).
Структурною частиною Місцевого надскупчення галактик (об’єм радіусом D~20 Mпк) є Місцевий об’єм галактик (D~4 Мпк), склад якого не до кінця віломий.. У результаті пошуків карликових дифузних галактик з огляду DESY legacy Imaging Survey в широких околицях групи галактик з центром M105=NGC3379 вперше знайдено 5 кандидатів у члени групи, а у групи з центром М101 – 6 кандидатів. Досліджено вплив нових членів груп галактик на оцінку віріальної маси і вмісту темної матерії в групах (Караченцева В.Ю.).
Завершено дослідження з оцінки позиційних та фотометричних характеристик астероїдів за редукцією спостережних даних з оцифрованих астронегативів Фотографічного огляду північного неба (ФОН-Київ, ФОН-Кітаб, ФОН-Душанбе), а також позиційних даних про астероїди, отримані в ГАО НАН України за фотографічними спостереженнями у 1951–1996 роках. Впроваджено нову методологію пошуку зображень астероїдів та їх ідентифікації, а саме аналітичний підхід на основі порівнянь ефемерид астероїдів і визначених даних всіх зафіксованих об’єктів з оцифрованих спостережень (Шатохіна С.В. у співпраці з колегами ГАО НАНУ, Миколаївської астрономічної обсерваторії МОНУ, Інституту астрофізики НАН Таджикистану, Астрономічного інституту імені М. Улугбека АН Узбекистану, Обсерваторії Вальтера Гогманна (Німеччина).
Найголовніші наукові результати за 2022 рік
Для морфологічної класифікації ~315 800 галактик SDSS DR9 на червоних зміщеннях z<0.1>((чл.-кор. Вавилова І.Б., Добричева Д.В., Василенко М.Ю., Торбанюк О.О., Елиїв А.А., Мельник О.В. спільно з НДІ астрономії ХНУ ім. В.Н. Каразіна та з Університетом Федеріко ІІ у Неаполі).
Із використанням архівів наземних і космічних телескопів у радіо і Х-спектральних діапазонах систематизовано властивості 61 ізольованого АЯГ на z<0.05, у яких активність їхніх ядер зумовлена лише фізичними процесами, що відбуваються в системі «тор – акреційний диск – ядерна область – надмасивна чорна діра». Виявлено, що переважна більшість їх є радіотихими з низькою або відсутньою активністю ядра. Запропоновано оригінальну методику спостережень на прикладі радіотелескопу РТ-32 (Золочів, Україна), яка дозволить визначити спектральні густини потоків радіотихих АЯГ на частотах 1.4 ГГц і 5 ГГц. Властивості 21 із 61 ізольованого АЯГ за спостереженнями в Х-діапазоні також свідчать про слабку активність ядер. Для галактики NGC 3081 зі складною структурою резонансних кілець, з якими асоціюються процеси зореутворення, побудовано модель газо-пилового тору. Вперше виявлено надлишок випромінювання в м’якому Х-діапазоні (0.5–3 КеВ) для шести ізольованих АЯГ типу Sy2, який більш характерний для АЯГ типу Sy1s, і природа якого досі нез’ясована (Компанієць О.В., Василенко А.А., Пулатова Н.Г., Бабик Ю.В., чл.-кор. Вавилова І.Б. спільно з РІ НАН України).
Досліджено вплив гарячих протонних пучків на розвиток скомпенсованої струмової нестійкості та на розвиток низькочастотної турбулентності в космічній плазмі. Отримано дисперсійні рівняння, що описують розповсюдження низькочастотних хвиль у замагніченій плазмі у присутності гарячого пучка протонів. Проаналізовано можливість генерації альвенівських хвиль пучками високошвидкісних протонів поперед головної ударної хвилі Землі. На основі рівнянь неідеальної магнітної гідродинаміки досліджено збурення плазмових флуктуацій у турбулентних потоках активних ділянок на рівні фотосфери Сонця. Виявлено залежність амплітуди та форми просторового спектра таких флуктуацій від рівня напруженості локального магнітного поля в активних ділянках(Маловічко П.П., Кизьюров Ю.В.).