Відділ фізики Сонця
Історична довідка
Завідувач відділу фізики Сонця чл.-кор. НАН України Н.Г. Щукіна |
30 червня 1954 р. смуга повного сонячного затемнення охоплювала Київ. Напередодні цієї події в обсерваторії були виготовлені прилади для спостереження затемнення. Трикамерний астрограф та дифракційний спектрограф використовували для регулярних спостережень Сонця й після затемнення. Таким чином розпочався період активних досліджень Сонця.
1964 р. Президія АН УРСР офіційно затвердила структурним підрозділом відділ фізики Сонця. Першим завідувачем відділу був д.ф.-м.н., проф. Е.А. Гуртовенко (1928—1994). З 1983 р. відділом керував д.ф.-м.н, чл.-кор. НАН України Р.І. Костик. З 2003 р. його очолює д.ф.-м.н., чл.-кор. НАН України Н.Г. Щукіна.
Співробітники відділу:
Щукіна Наталія Геннадіївна | Зав. відділом | д.ф.-м.н.,чл.-кор.НАНУ | shchukin(at)mao.kiev.ua | кімн. 229 |
Костик Роман Іванович | Гол.н.с. | д.ф.-м.н.,чл.-кор.НАНУ | kostik(at)mao.kiev.ua | кімн. 320 |
Осіпов Сергій Миколайович | С.н.с. | к.ф-м.н. | osipov(at)mao.kiev.ua | АЦУ-5 |
Васильєва Ірина Едуардівна | С.н.с. | к.ф-м.н. | vasil(at)mao.kiev.ua | кімн. 302 |
Кондрашова Ніна Миколаївна | Н.с. | к.ф-м.н. | kondr(at)mao.kiev.ua | кімн. 303 |
Чорногор Світлана Миколаївна | Н.с. | к.ф-м.н. | chornog(at)mao.kiev.ua | кімн. 303 |
Сухоруков Андрій Валерійович | Н.с. | к.ф-м.н. | suh(at)mao.kiev.ua | кімн. 302 |
Пасечник Маргарита Миколаївна | Н.с. | к.ф-м.н. | rita(at)mao.kiev.ua | кімн. 303 |
Головні напрями наукової діяльності:
- Стокс-діагностика сонячної грануляції та активних явищ (сонячні плями, спалахи, факели, протуберанці та ін.);
- спектрополяриметрія спокійного Сонця;
- сонячний магнетизм;
- моделювання переносу поляризованого випромінювання в атмосферах зір і Сонця;
- моделювання хвильових процесів в атмосфері Сонця;
- моделювання глобальної конвекції та диференційованого обертання Сонця;
- геліосейсмологія;
- моніторинг довготривалих змін параметрів фраунгоферових ліній;
- хімічний вміст Сонця, зір сонячного типу та зір, що утворилися на ранніх етапах еволюції Всесвіту.
Спостережна база
Відділ виконує спостереження на телескопах з високим рівнем автоматизації:
- АЦУ-5 з монохроматором подвійної дифракції (Київ);
- АЦУ-26 з п'ятикамерним спектрографом (п. Терскол, Приельбрусся, Північний Кавказ, МЦ АМЕД).
Відділ бере участь у спільних спостережних програмах на німецькому вакуумному телескопі (VTT), голландському відкритому телескопі (DOT), на французько-італійському сонячному телескопі (THEMIS), що розміщені на Канарських островах (Іспанія).
Сонячний телескоп АЦУ-5 | Павільйон сонячного телескопа АЦУ-5 | Сонячний телескоп АЦУ-26 |
Наукова співпраця
Відділ фізики Сонця співпрацює з:
- Інститутом Астрофізики на Канарських островах (Тенеріфе, Іспанія).
- Центром з досліджень астрофізичної плазми Університету Левена (Center for mathematical Plasma Astrophysics (Leuven, Belgium).
- Інститутом сонячно-земної фізики Сибірського відділення РАН (Іркутськ, Росія).
- Інститутом земного магнетизму, іоносфери та поширення радіохвиль РАН (Троїцьк, Росія).
- Київським та Львівським університетами.
Найвагоміші результати досліджень:
- Модернізовано й уведено в дію горизонтальний сонячний телескоп АЦУ-5 з монохроматором подвійної дифракції, що своєю спектральною роздільною здатністю є одним з найпотужніших телескопів світу.
- Проведено космічні спостереження сонячних осциляцій на орбітальних станціях КОРОНАС-І та КОРОНАС-Ф.
- За даними експериментів VIRGO/SPM, GOLF (SOHO) та ДИФОС (КОРОНАС-Ф) виявлено аномалії коливань яскравості та швидкості р-мод низьких ступенів; гравітаційні моди коливань не знайдено.
- Уперше показано, що хвилі, які аналізують під час геліосейсмологічних вимірів, проходячи під плямами, прискорюються.
- Побудовано напівемпіричні моделі спалахів та активних явищ, що описують еволюцію з часом їх поля швидкостей, магнітного поля й температури. Створено багатовимірні магнітогідродинамічні та магнітогідростатичні моделі фотосфери та сонячних плям.
- Отримано результати, що наближають нас до вирішення найактуальнішої проблеми сучасної фізики Сонця – пошуку ефективних джерел нагріву хромосфери та корони, а саме: показано, що енергія турбулентних магнітних полів у спокійній атмосфері Сонця може бути істотно більшою, ніж передбачали раніше. Цієї енергії вистачає для нагріву хромосфери й корони.
- Запропоновано ефективний механізм, що пояснює нагрів хромосфери. Показано, що дисипація струмів, посилена дією амбіполярної дифузії, підвищує температуру хромосфери на кілька тисяч градусів за хвилини.
- Показано, що процес розповсюдження хвиль в активній ділянці суттєво відхиляється від адіабатичного. Це понижує граничну частоту, в результаті чого 5-ти хвилинні коливання проникають у хромосферу й додатково нагрівають її.
- Показано, що конвекція не припиняється в середній фотосфері, як вважали раніше, а простягається до нижньої хромосфери. У середній фотосфері конвективні елементи тільки міняють знак контрасту та напрямок руху. Магнітні поля (400—1800 Гс) не подавляють конвекцію, як передбачали теоретичні розрахунки.
- Отримано розподіл випромінювання в спектрі Сонця в абсолютних енергетичних одиницях для ділянки спектра 300—1060 нм.
- Методи локальної геліосейсмології Сонця знайшли застосування для пояснення швидких пульсацій магнітних пекулярних Ap-зір. Магнітогідродинамічне моделювання цих пульсацій дозволило пояснити основні спостережні властивості RoAp-зір.
- Вирішено проблему вмісту заліза і кремнію у фотосфері Сонця. Отримано співвідношення для великої сітки моделей атмосфер зір, що дають можливість оцінити вміст літію, кисню й заліза залежно від зоряних параметрів. Ці результати мають важливе значення для розв’язку фундаментальних питань астрофізики, що стосуються нуклеосинтезу хімічних елементів під час Великого Вибуху, еволюції галактик та зір, внутрішньої будови і структури атмосфер зір і Сонця.