НОВЕ НА САЙТІ


01.02.19:::На сайті в розділі "Річні звіти" розміщений річний звіт ГАО за 2018 рік.


01.02.19:::Якщо вам потрібна сторінка сайту, якої немає в поточному перегляді, ви можете або скористатися пошуком по сайту або переглянути сторінки архіву сайту, куди переносяться всі матеріали, що були раніше опубліковані і в яких закінчився термін публікації.


COORDINATES

Latitude N50 21.9
Longitude E30 30.4
Altitude 188 m above s. l.

CLOUD OF TAGS

YOUTUBE CHANNELS

  • Ulyanov O.M., Reznichenko O.M., Yatskiv Ya.S.,Creating the RT-32 Radio Telescope on the Basic of MARK- 4B Antenna System. Modernization Project and First Results. 2019,Radio Physics and Radio Astronomy,V.24,is.2,p.87-116. 2019RRPRA..24...87U
  • Malkin Z., Gross R., Yatskiv Ya.S.,On the eve of the 100th anniversary of IAU Commission 19/ A2 "Rotation of the Earth". 2019,Under One Sky: The IAU Centenary Symposium: Proceedings of the IAU,Vol.349,p.325-331. 2019IAUS..349..325M
  • Pavlenko Ya.V., Suárez M.A., Zapatero O. M. R., et al.VizieR Online Data Catalog: Proxima Cen flare activity temporal changes (Pavlenko+, 2019). 2019,VizieR On-line Data Catalog, 2019yCat..36260111P
  • Pavlenko Ya.V.,SiO Bands in the Infrared Spectra of Late- Type Stars. 2019,Kinematics Phys. Celest. Bodies.- New York: Allerton Press, Inc.,Vol.,N4,p.164-173. 2019KPCB...35..164P
  • Lodieu N., Allard F., Rodrigo C., et al.VizieR Online Data Catalog: X-shooter spectra of 43 metal- poor M dwarfs (Lodieu+, 2019). 2019,VizieR On-line Data Catalog, 2019yCat..36280061L
  • Lodieu N., Allard F., Rodrigo C., et al.Metallicity, temperature, and gravity scales of M subdwarfs. 2019,A&A,Vol.628,p.A61 (31 pp.). 2019A&A...628A..61L

 

 

Login Form

ПОСИЛАННЯ


::: ADS Bibliographic Codes:" Journal Abbreviations

::: Англомовне видання "Кінематики і фізики небесних тіл" на сайті видавництва PLEIADES


Астропортал

Астрономічна наука в Україні і світі, останні події в космонавтиці, найновіші космічні місії, історія астрономії та ще багато цікавого на сторінках "Українського Астрономічного Порталу"

Random photo

gao_fb_typkiev.jpg

Відділ фізики космічної плазми

Історична довідка

Завідувач відділу − доктор фіз.-мат. наук О. Н.  Кришталь.

Відділ був створений доктором фіз.-мат. наук, професором А. К. Юхимуком 1992 року на базі наукової групи “Космічна електродинаміка” та лабораторії космічних променів. З 2009 року завідувач відділу доктор фіз.-мат. наук О.  Н.  Кришталь. В 2013 р. на базі відділу і лабораторії космічних променів, а також відділу теоретичної астрофізики астрономічної обсерваторії КНУ ім. Т. Г. Шевченка створено спільну науково-дослідну Лабораторію релятивістської астрофізики та фізики космічної плазми.

ПРОВІДНІ СПЕЦІАЛІСТИ:

О. Н. Кришталь, завідувач відділу, доктор фіз.-мат. наук;

Ю. В. Кизьюров, старший науковий співробітник, кандидат фіз.-мат. наук;

П. П. Маловічко, старший науковий співробітник, кандидат фіз.-мат. наук;

А. Д. Войцеховська, старший науковий співробітник, кандидат фіз.-мат. наук;

С. В. Герасименко, науковий співробітник, кандидат фіз.-мат. наук;

 

ГОЛОВНІ НАПРЯМИ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Плазмові явища в іоносфері та магнітосфері Землі, у сонячному вітрі та в атмосфері Сонця
    1. Теорія збудження плазмових нестійкостей в космічних умовах (кінетика та магнітна гідродинаміка).
    2. Теоретичні дослідження нелінійної взаємодії хвиль у космічній плазмі.
    3. Теорія нагріву плазми та прискорення заряджених частинок у магнітосфері Землі та атмосфері Сонця.
    4. Трансформація та перенос хвильової енергії в космічній плазмі.
    5. Турбулентність слабко іонізованої плазми.
  • Сонячні і галактичні космічні промені (лабораторія космічних променів)
    1. Пошук точних аналітичних розв’язків кінетичного та дифузійного рівнянь переносу.
    2. Поширення сонячних космічних променів у міжпланетному середовищі.
    3. Поширення й прискорення галактичних космічних променів в астрофізичних об’єктах.
  • Поширення метагалактичних та галактичних космічних променів, прискорених ударними хвилями в міжзоряному та міжгалактичному середовищах, та вплив залишків наднових та зоряного вітру на прискорення частинок до надвисоких енергій

ГОЛОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ, ОТРИМАНІ У ВІДДІЛІ

Фізика космічної плазми

  • Розвинуто теорію появи і розвитку дрібномасштабних нестійкостей плазмових хвиль в хромосфері активної області на Сонці в передспалаховому стані. В рамках розвинутої теорії досліджено появу передвісників спалахового стану в мікрохвильовому випромінюванні активної області.
  • У рамках кінетичної теорії плазми, з врахуванням скінченності ларморівського радіуса іонів та іонно-циклотронної частоти, отримано рівняння, що описують збудження, нелінійну еволюцію і затухання кінетичних альвенівських хвиль (КАХ).
  • Побудовано детальну протонну модель сонячних спалахів, у якій глобальна енергизація спалахової плазми відбувається через проміжну турбулентність КАХ, збуджену протонним пучком. Досліджено лінійні і нелінійні аспекти імпульсного виділення енергії під час сонячних спалахів.
  • Досліджено нелінійну стадію перемішування фаз в альвенівських хвилях, а також конкуренцію зіткненного затухання, беззіткненного затухання Ландау і нелінійного затухання фазово-перемішаних альвенівських хвиль у короні Сонця.
  • Розвинуто теорію нелінійної параметричної взаємодії низькочастотних хвиль з врахуванням скінченності ларморівського радіуса іонів та інерції електронів у космічній плазмі.
  • У квазігідродинамічному наближенні отримано аналітичний вираз для просторового спектра плазмових неоднорідностей, які генеруються в нижній іоносфері Землі внаслідок турбулентного перемішування.
  • Розглянуте чисельне моделювання просторової та часової еволюції електронного пучка з врахуванням кулонівських зіткнень та збудження ленгмюрівських хвиль внаслідок плазмово пучкової нестійкості. З даних розрахунків знайдено спектр усередненого потоку електронів, який був співставлений зі спектром жорсткого випромінювання сонячних спалахів, що надає міжнародна місія RHESSI.

Космічні промені

  • Уперше отримано точний аналітичний розв’язок нестаціонарного кінетичного рівняння переносу (лінійного рівняння Больцмана) у випадку одного й трьох просторових вимірів.
  • Здобуті результати поповнили наявний склад фундаментальних розв’язків основних рівнянь математичної фізики. Їх можна використати в задачах про розсіювання світла на частинках пилу, в одношвидкісній теорії переносу нейтронів, у теорії розсіювання радіохвиль на плазмових неоднорідностях, в теорії поширення гама-випромінювання від потужних нестаціонарних астрофізичних об’єкт та при дослідженні поширення високоенергійних частинок від метагалактичних джерел.
  • На базі здобутих результатів закладені основи теорії поширення сонячних космічних променів (КП) у сонячному вітрі, що дало змогу дослідити еволюцію в часі й просторі енергетичних спектрів сонячних КП. Це дозволило пояснити поведінку показників спектра КП, з’ясувати вплив тривалості прискорення КП в джерелі на розподіл КП на орбіті Землі, отримані з експерименту.
  • Отримано просторово енергетичний розподіл галактичних КП в сучасній моделі геліосфери з врахуванням стоячої ударної хвилі, геліопаузи. Розподіл частинок низької енергії відповідає вимірюванням, які проведені на космічних місіях “Вояджер”.
  • Розроблений метод розв’язку граничних задач модуляції галактичних КП, який базується на аналітичній теорії збурень при умові малості анізотропії. Це дало змогу суттєво розширити клас задач, що можуть бути розв’язані аналітично.
  • Розроблено й запропоновано механізм прискорення космічних променів, який є комбінацією механізмів Фермі 1-го та 2-го роду.
  • Отримано спектри і розподіл галактичних КП, прискорених в залишках наднових, на базі статистичного прискорення і дифузійного поширення частинок.

ДИСЕРТАЦІЙНІ ТА ДИПЛОМНІ РОБОТИ, ВИКОНАНІ У ВІДДІЛІ

Дисертації на здобуття звання доктора фіз.-мат. наук − 2.

Дисертації на здобуття кандидата фіз.-мат. наук − 18.

Дипломні роботи − 28.

НАУКОВЕ СПІРОБІТНИЦТВО

  • Головна астрономічна обсерваторія РАН (Санкт-Петербург, Росія)
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)
  • Інститут космічних досліджень НАН України та Державного космічного агентства України (Київ, Україна)
  • Радіоастрономічний інститут НАН України (Харків, Україна)
  • Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна (Харків, Україна)
  • Інститут земного магнетизму, іоносфери та поширення радіохвиль РАН (ІЗМІРАН) (Троїцьк, Росія)
  • Інститут експериментальної фізики Словацької Академії наук (Кошице, Словаччина)
  • Центр плазмової астрофізики Католицького університету (Левен, Бельгія)
  • Всесвітній інститут з дослідження навколишнього космічного середовища Аделаїдського університету (Аделаїда, Австралія)
  • Національний інститут астрофізики, оптики та електроніки (Пуебла, Мексіка)
  • Кримська астрофізична обсерваторія (Науковий, Крим, Україна)
  • Шеффілдський університет (Шеффілд, Великобританія)
  • Університет Глазго (Глазго, Великобританія)
  • Бельгійський інститут космічної аерономії (Брюссель, Бельгія)