НАУКА: архів статей

В.М.Локтєв.

Ці рядки пишуться пізньою осінню 2016 року, коли бюджетний процес в країні вступив у заключну фазу, а академія замерла в тривожному очікуванні – додадуть чи не додадуть? Відомості з різних комітетів Верховної ради чи Кабміну, на засідання яких наші представники ходять з протягнутою рукою, подібні до зведень з фронту, не містять чіткої відповіді щодо належного фінансування фундаментальної науки у наступному році. І хоча зусилля академічної профспілки або громадських організацій, які закликають інститутські маси на протестні акції, не дають надії на покращення згаснути остаточно, мені особисто ясно, що говорити про злам ситуації не тільки немає підстав, а навпаки – вона катастрофічно погіршується. Навіть збільшення бюджету НАН України, про яке весь час тихо говорять в академічних колах, скажімо, від знайомих нам в останні роки ≤0.3% ВВП до (0.35-0.4)% принципово нічого не змінить, і ми, а з нами і вся наукова сфера України, продовжуватимемо деградувати, бо наші численні очільники з владних висот, які вважають себе освіченими, далекоглядними політиками, а переважна більшість до того ж озброєна дипломами про наукові ступені, ніяк не можуть збагнути, що стан академії і майбутнє країни настільки тісно переплетені, що будь - яка розмова щодо цивілізаційного розвитку останньої є ні чим іншим, ніж розмовою про розвиток в ній науки.

Важко не визнати, що попри безумовні результати найвищого світового гaтунку, які ще примудряється видавати «на гора» практично вся зосереджена в інститутах Національної академії українська фундаментальна наука, вона знаходиться у кризі з початку 90-х років. Причина криється не тільки у злиденному фінансовому стані, давно влучно названому академічним голодомором, а й у безпрецедентному тиску, який вона відчуває з боку державних структур, що проголосили курс на її так звані реформи, проте не розкрили ані їх справжніх цілей, ані способів досягнення.

Повний текст статті на сайті НАН України:       Читати

Відгук Я.С.Яцківа на статтю Читати