Астрономічний      календар

Нібіру − космічна Баба-Яга

Сьогодні, набравши в Інтернеті слово "Нібіру" (українською, російською чи англійською мовами), можна неодмінно побачити описання одного із сценаріїв кінця світу. "Двадцять перше грудня 2012 р. може стати останнім днем існування людської цивілізації. До Землі із глибин космосу невпинно рухається загадкова планета Нібіру, яка, наблизившись до Землі в грудні 2012 р., спричинить величезні цунамі, землетруси та виверження". Подібних згадок про Нібіру налічується тисячі і навіть десятки тисяч. Що ж це за загадкова планета, звідки вона взялася і чому раніше про неї не згадували?

Як не дивно, але при цьому всі посилання відносять нас до однієї особи. Це Захарія Сітчін, 1922 р.н., який нині мешкає у Нью-Йорку. Його називають одночасно фахівцем з кількох спеціальностей: істориком, журналістом, філологом (знавцем мов давніх народів), астрономом. Стосовно належності З. Сітчіна до трьох перших названих професій щось сказати важко, але зрозуміло, що він не астроном. В головній міжнародній базі даних з наукової астрономічної тематики (ADS) за Сітчіним не значиться жодної публікації в якомусь міжнародному чи національному науковому журналі. Та власне й свою сенсаційну заяву про Нібіру він зробив не на основі астрономічних даних та методів, а використовуючи підходи історика, філолога та журналіста. Натомість, ми будемо аналізувати твердження Сітчіна саме з астрономічної точки зору.

За інформацією З. Сітчіна, досліджуючи культуру давніх шумерів, він отримав докази того, що до Сонця періодично кожні 3600 років наближається невідома сучасному людству планета. Шумери знали про цю планету і називали її Нібіру. Більше того, за Сітчиним, сама шумерська цивілізація була створена мешканцями планети Нібіру. В мережі Інтернет серед аргументів на користь такого твердження наводиться ось такий малюнок шумерської цивілізації.

Головний зміст малюнка має міститися в ділянці між головами двох лівих фігур. За переконанням Сітчіна (та прибічників реальності існування Нібіру) − це зображення Сонця та планет. Ще одна планета зображена справа від середньої фігури. Отже всього на малюнку планет дванадцять, а їх ми знаємо лише вісім. Розходження вирішується досить просто: вводяться неіснуючі планети, одна з яких називається Вулкан.

Чи є це зображенням Сонця з планетами, чи це Сонце на зоряному полі, чи взагалі щось інше − сказати важко. Шумерського описання до малюнка не наведено. Поясненням слугує лише уява кожної окремої людини. Напевно тут не варто наводити заперечення проти існування кожної з гіпотетичних планет. Достатньо обмежитися лише Вулканом. Можливість існування планети з такою назвою висловив відомий французький астроном Левер'є. Саме той, за розрахунками якого в 1846 р. було відкрито Нептун "на кінчику пера". Левер'є вирахував координати та масу невидимого Нептуна за його збуреннями на Уран. Вже тоді було встановлено, що особливості руху Урана не можна пояснити впливом Сонця та всіх відомих планет. Виникло цілком вірне припущення про існування невідомої зауранової планети. Тоді це відкриття принесло чималу славу Левер'є. Перший успіх надихнув французького астронома на нові пошуки. Річ у тому, що рух Меркурія також не пояснювався впливом Сонця та всіх відомих планет з Нептуном включно. Левер'є припустив існування планети між Сонцем та Меркурієм, яку він, будучи впевненим в успіху, назвав Вулкан. Однак багаторічні пошуки не дали результату. Значно пізніше, вже на початку 20-го століття проблему з відхиленнями в русі Меркурія пояснив А. Ейнштейн, сформулювавши загальну теорію відносності. Питання з новою планетою було закрите, але назва залишилася. Цю назву до цього часу використовують "білянаукові спекулянти" (астрологи та ін.).

Як би там не було, та планета Нібіру вже "запущена" на інформаційну орбіту. Що стосується її фізичних характеристик, то розмір планети оцінюють приблизно такий, як в Урана чи Нептуна. З орбітальними характеристиками існує деяка плутанка. Всі джерела говорять, що період обертання навколо Сонця рівний 3600 рокам. Тоді велика піввісь орбіти становить біля 235 а.о. (радіусів орбіт Землі). Стосовно найближчої відстані до Сонця (перигелія), то тут є розходження. Деякі джерела (автори) говорять про перигелій в поясі астероїдів (2.8 а.о.). В той же час майже на всіх малюнках перигелій міститься на орбіті Землі (1 а.о.). Про найдальшу від Сонця точку орбіти Нібіру (афелій) говорять, що він в 3−4 рази дальше, ніж Плутон (до 180 а.о.). Але якщо велика піввісь становить 235 а.о., а перигелій рівний 1 а.о. чи 3 а.о., то афелій має бути десь біля 470 а.о. Це в 10 разів дальше, ніж Плутон в своєму афелії.

Площина орбіти Нібіру утворює кут 30° із площиною екліптики, а сама планета обертається навколо Сонця в протилежному напрямку порівняно з іншими планетами. Найчастіше орбіту Нібіру на фоні інших орбіт зображають ось так.

Але, як ми вже побачили, це не відповідає цифровим даним. Хмарка дрібних тіл, яка очевидно зображає пояс Койпера, теж не на своєму місці.

Цікаво, що період Нібіру в 3600 років "проносить" цю планету повз шумерську цивілізацію. Відповідно до історичних даних, царство Шумер існувало від 3800 р. до н.е. до 2300 р. до н.е. Якщо чергове повернення Нібіру має бути в 2012 р., то попереднє було в 1588 р. до н.е. А ще раніше ця подія мала б відбутися в 5188 р. до н.е. Отже шумери в період існування своєї власної держави жодного разу не могли бачити Нібіру. Тому визначити період обертання цього тіла із власних спостережень вони не могли. Та якщо знання про Нібіру принесли шумерам самі жителі цієї планети, то це вже не астрономічний факт.

Повернемося знову до періоду обертання Нібіру в 3600 р. За віруванням прибічників реальності планети цей період є незмінним вже сотні тисяч років. А от це вже нереально з точки зору саме астрономії. За зробленими обчисленнями, лише за одне проходження цієї гіпотетичної планети всередині Сонячної системи період обертання планети може змінитися на сотні років і навіть більше. А за кілька проходжень період Нібіру може зрости до 9000 років. Такі дії спричиняють гравітаційні збурення на "гостю" з боку планет-гігантів (Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна). Точні обчислення неможливі через відсутність точних даних про орбіту Нібіру. Отже, якщо навіть припустити, що шумери мали інформацію про загадкову планету, яка сотні тисяч років тому підходила до Сонця з інтервалом в 3600 р., то на сьогодні вже навіть приблизно не можна визначити період обертання такого тіла. Тому будь-які прогнози появи цього тіла біля Землі в якийсь конкретний рік чи навіть десятиліття нелогічні як з точки зору астронома, так і з точки зору історика.

Та все ж тисячі Інтернет-публікацій продовжують нас переконувати, що Нібіру наближається до Сонця, і скоро ми всі це побачимо.

За зробленими нескладними обчисленнями маємо таку картину. Якщо Нібіру буде біля Землі в грудні 2012 р., то біля орбіти Нептуна вона була б ще в середині 1998 р. і мала б блиск +7.8m (тобто її можна було б бачити в бінокль).

Блиск небесних тіл вимірюється в зоряних величинах (m). Чим яскравіше тіло, тим менша його зоряна величина. Найяскравіший об'єкт на небі, Сонце має блиск −26.8m.

Біля орбіти Урана Нібіру мала б бути в 2005 р. із блиском +5.9m (видно неозброєним оком при гарних умовах). На сьогоднішній день вона повинна рухатися десь біля орбіти Сатурна, маючи трохи меншу яскравість, ніж у Полярної зорі. Але всі оці 5 років, коли її мало бути видно неозброєним оком, ніяких даних про це немає. Правда, фанати Нібіру (точніше, шахраї) стверджують, що її видно з Південної півкулі і NASA приховує дані про цю планету, щоб не викликати паніки. Але до чого тут NASA, коли її мала б бачити половина населення Землі? Так що міф про Нібіру на цьому етапі можна вважати вже завершеним.

Але подібні історії про кінець світу в Інтернеті не закінчаться. Вони створюються для банальної справи − заробляння грошей на довірливості неосвіченого населення. На щастя, більшість користувачів Інтернету реагує на це скептичною посмішкою. На сьогодні ми вже маємо певний імунітет до описання сценаріїв кінця світу. В попередні 10 років їх наводилося кілька і з різних причин. Останній "планувався" в 2009 р. Один за "пророцтвом" Нострадамуса, інший − за книгою Пітера Лорі "Пророцтва про прийдешнього Месію та Армагедон". Як правило, такі "пророцтва" з'являються за кілька років до моменту "кінця світу". Це зрозуміло. Інтервал часу від оприлюднення "пророцтва" до визначеного моменту має бути достатнім, щоб провести кампанію і заробити гроші за відвідування тих чи інших сайтів. Разом з тим, цей інтервал не повинен бути занадто великим. Адже, якщо "кінець світу" має наступити через сотню років, то це мало кого зацікавить. Так було і з легендою про Нібіру. Перша дата наближення Нібіру до Землі, оприлюднена З. Сітчіним, була 2085 р. Та вона потім "різко з'їхала" до 2012 р. Цей рік часто об'єднують із новою епохою календарів племені майя. Але це вже інша історія, яка не пов'язана з астрономією.

Наступить 2012 р. Якщо все піде за планом, то ми успішно проведемо "Євро−2012". Ніяка Нібіру не з'явиться, та легенда про цю планету ще не вмре. Спритні "пророки" скорегують інформацію, пояснять, що в розрахунках була певна похибка (а як же тут без похибки), і призначать нову дату "кінця світу". Можливо це буде 2015 р. А можливо цю легенду законсервують на десятиріччя, щоб явити новим поколінням. Та якщо освіта в нашій державі буде на належному рівні, то подібні "пророцтва" ніколи не будуть мати успіху і поступово відімруть.

 

К.ф.-м.н. А. М. Казанцев
Астрономічна обсерваторія
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка

Головна астрономічна обсерваторія НАН України