Зоряні скупчення: розсіяні скупчення (cum) мають неправильну форму та складаються із сотень зір; кульові скупчення (glb) мають кулясту форму й налічують сотні тисяч зір.

Галактики: галактика (gal) − це велетенська зоряна система, кількість зір у якій може бути сумірна з 10¹³; неозброєним оком удається побачити три галактики (у північній півкулі неба − галактику в сузір'ї Андромеди, у південній − Велику й Малу Магелланові Хмари).

Туманності: дифузна туманність (neb) − хмара міжзоряного пилу й газу; планетарна туманність − газова оболонка, у центрі якої є гаряча зоря. У телескоп планетарна туманність має вигляд кільця.

У таблицях подано основні відомості про найяскравіші зоряні скупчення, галактики та туманності: назви цих об'єктів згідно з каталогами NGC та М; скорочені стандартні латинські та повні українські назви сузір'їв, в яких розміщені об'єкти; екваторіальні координати − пряме піднесення α та схилення δ на епоху J2000.0; кутові розміри; блиск і відстань до об'єктів.

Каталог М (Catalogue des nebuleuses et amas d'etoiles − Каталог туманностей і зоряних скупчень) − список 103 об'єктів, надрукований 1781 р. Шарлем Мессьє. Каталог NGC (А New General Catalogue of Nebulaе and Clusters of Stars − Новий загальний каталог туманностей і зоряних скупчень) − каталог 7840 об'єктів, складений Йоханом Дрейєром і опублікований 1888 р. Нове видання каталогу (1953 р.) разом з IC І та ІС ІІ (Index Catalogues I, ІІ − два додаткові каталоги до основного каталогу Дрейєра NGC, видані відповідно 1895 р. і 1908 р.) містить 13673 об'єкти.

Наведені кутові розміри об'єктів відповідають спостереженим у невеликий телескоп. На фотографіях з тривалими експозиціями їхні розміри будуть в декілька разів більші. Для порівняння: видимий кутовий діаметр Місяця на середній відстані від Землі становить 31'05''.

Блиск об'єктів подано у візуальних зоряних величинах m_V, яскравіші об'єкти мають менші числові значення m_V. Для порівняння − блиск Полярної зорі m_V = 2.02.

Відстані виражено в парсеках (пк), кілопарсеках (кпк), мегапарсеках (Мпк). Один парсек − це відстань, на якій середній радіус земної орбіти видно під кутом 1'': 1 пк = 206 265 а.о. = 3.262 світлового року = 30.857x10¹² км.

Розсіяні зоряні скупчення найкраще спостерігати в потужний бінокль або невеликий телескоп, а яскраві зорі в зоряних скупченнях Плеяди, Гіади, Ясла можна бачити і неозброєним оком.

Кульові зоряні скупчення можна спостерігати за допомогою невеликого телескопа як туманні плями, а в телескоп з апертурою більшою від 20 см можна розгледіти вже окремі зорі цих об'єктів.

Для спостережень галактик потрібний телескоп з апертурою не меншою від 20 см, але навіть при такому вхідному отворі можна побачити тільки форму галактики, за винятком галактики М31. Найефективніше в аматорські телескопи спостерігати світлі й темні туманності. До перших належать М42, М20 і М57, проте спостерігати їх потрібно тільки при рівнозіничному збільшенні, як і галактики.

Рис. Видимі положення на небесній сфері розсіяних зоряних скупчень (світлі кружки), кульових зоряних скупчень (чорні кружки), галактик (квадратики) і туманностей (трикутники). Екваторіальна система координат.